Я лікар, мені 25 років. За своєю натурою я завжди була відповідальною людиною для своєї родини, всі свої досягнення я отримала самостійно, прагнучи підтримувати інших, а не ставити їм проблеми. Але реальність, з якою я стикнулася, зовсім не така райдужна.
Свою статеве життя я почала в 18 років, тоді у мене було 14 партнерів. У 23 роки я пережила важкий період, коли серйозно зловживала алкоголем протягом року, а потім дійшло до вагітності, аборту, і в 24 роки я нарешті зв’язалася з наркотиками. Лише два місяці тому я змогла позбутися цієї залежності.
Зараз, у свої 25, я залишилася без стосунків, без теплих стосунків із рідними (вони дзвонять лише тоді, коли щось потрібно), та без власної сім’ї. Все, що у мене є – це я сама і моя робота. Вона добре оплачувана та улюблена, але вдома настільки пусто, що навіть чути, як завиває вітер.
Все це можна описати так:
1. Є молодий чоловік, який іноді допомагає мені фінансово (хоча гроші мені не потрібні). Ми не спимо, не зустрічаємось, навіть не дуже часто переписуємось – він просто проявляє турботу, коли я цього хочу.
2. Я живу одна, далеко від родичів, в іншому місті, працюю в червоній зоні пандемії, рятую життя й щодня стикаюсь зі смертями від COVID-19.
3. У мене з’явилася дівчина, якій 18 років, і ми маємо інтимні стосунки. Ні, я не лесбіянка і ніколи не була нею, мене ніколи не приваблювали дівчата.
Я не розумію, що не так зі мною. Чому моє життя виглядає інакше, ніж у інших? Чому все перевернуте з ніг на голову?