Відверта розповідь дівчини про стосунки з хлопцем: «Я не втрачаю надії на те, що він на мені одружиться». Мої стосунки тривають вже півроку, і за цей час ми пережили багато. Було чимало сварок, несподіванок і моментів, коли один із нас намагався втекти від ситуації. Все почалося з першої серйозної суперечки, яка відбулася через місяць після початку нашого знайомства. Тоді мій партнер, в запалі емоцій, вирішив повернутися додому, забравши з собою те, що встиг взяти.
Проблеми продовжувались – ці «втечі» стали регулярними, і кожен раз після повернення він наголошував, що якщо ще раз це трапиться, то на наші стосунки буде покладено край. Я усвідомлюю, що далеко не ідеальна: після важкого робочого дня мені не завжди хочеться виходити на прогулянку, як він цього бажає. Можливо, я могла би проявити більше терпіння, коли він починає кричати на мене або ображати. Проте, на жаль, я ще перебуваю в процесі самовдосконалення, в той час як він вже «досяг» нового рівня.
Крім того, він переходить на образи та намагається спровокувати мене на розрив. Інколи між нами є моменти мирного спілкування, але, судячи з усього, через часті конфлікти він втрачає інтерес до моєї особистого життя, намагаючись лише ділитися своїми проблемами. І якщо я не в змозі відповісти так, як йому хочеться, він знову починає кричати.
Кожен день він говорить мені, що любить і планує одружитися, проте під час чергових сварок я відчуваю, що його слова не більше ніж порожній звук. Нещодавно він зізнався, що ці стосунки є найскладнішими в його житті. Я чудово розумію, що я його люблю, і надівно ще сподіваюсь, що його слова про почуття – це правда. Але чим довше ми живемо разом, тим більше я починаю замислюватись, чи не варто нам розлучитися, якщо ми не можемо прожити і двох днів спокійно.
