Коли я пішла у декретну відпустку, мені довелося залишити своє робоче місце. Мені було відомо, що компанія не планує мене чекати більше шести місяців, і, за необхідності, найме іншого спеціаліста. Я сподівалася, що зможу повернутися на роботу, залишивши сина під наглядом матері, котра обіцяла мені допомогу. Проте, коли справа дійшла до реальності, виявилося, що мама не хоче залишати свій бізнес через невелику пенсію.
Мій син часто хворів, тож наймати няню не було сенсу: вартість її послуг занадто висока, а вся моя зарплата йшла б практично на її оплату. Я вирішила, що краще сама доглядатиму за дитиною, а роботі знайду місце пізніше. Проте в реальності це виявилося складніше, ніж я думала: або графік не підходив, або місце розташування було занадто віддаленим, або ж я перестала відповідати кваліфікаційним вимогам роботодавців.
І тут сусідка підказала мені, що в одному великому магазині є вакансія продавця спортивного одягу. Хоча це не зовсім те, чого я шукала, я вирішила, що поки попрацюю там, а паралельно продовжу пошуки роботи за спеціальністю.
Після роботи в офісі звикати до нових обов’язків і, особливо, до спілкування з покупцями було складно. Кожного дня приходили різні люди, спілкування з якими часом виснажувало настільки, що я була готова все кинути. Проте основною мотивацією залишатися було те, що я не мала альтернативного заробітку.
Більшість клієнтів були доволі стандартними, не висували жодних особливих вимог, але іноді на одного покупця витрачалося дуже багато часу і сил. Одного разу прийшла дівчина, приміряла кілька кофточок, запитуючи мене про походження товару, знижки, а також який колір їй більше підходить. Водночас вона ділилася своїми справами і розповідала про подружок, для яких вона вибирає одяг – мовляв, “щоб вони заздрили”. І в результати, після кількох годин примірок, вона не купила жодного виробу.
За той час, який я витратила на обслуговування цієї дівчини, пішли двоє покупців, які не дочекалися обслуговування. Це помітила власниця магазину, яка зробила мені зауваження і попросила більше не приходити на роботу. Я не образилася, розуміла, що не впоралася. Пізніше я все ж знайшла нову роботу, але до сих пір намагаюся не «нагромаджувати» на продавців зайвою інформацією чи капризами. Я знаю з власного досвіду, яким тяжким буває обслуговування клієнтів з різним темпераментом та вихованням.