Мені вже 17 років, але я відчуваю, що в розвитку застрягла на рівні 13 років. Головна проблема полягає в тому, що я надто інфантильна. Всі дівчата мого віку, які мене оточують, ретельно слідкують за своєю зовнішністю, організовані, охайні та мають аристократичні манери. Вони справжні леді. А я? Я здаюся абсолютно безтурботною, як гіперактивна дитина, постійно сміюся, роблю забави, абсолютно не дотримуюся етикету, і ігнорую субординацію. Мені зовсім не зрозуміло, що таке «вчитель-учень», «дорослий-дитина» — це знання у мене відсутнє. Я вкрай безвідповідальна.
Всі дівчата мають якийсь «родзинку» або «непомітний секрет», а я, навпаки, — як відкрита книга, тільки моїм болтовнею всіх шокує. Я не маю жодних закритих тем, мені просто все цікаво, і це дивує оточуючих. У мене нестандартне мислення, що виглядає як дивність. Через це мені важко заробити повагу інших людей. Є ті, хто мене любить, є багато шанувальників, але кохання не завжди є рівнозначним повазі, і мені саме цього не вистачає. Часто я дратую оточуючих своїми недолугими витівками, і деякі думають, що: «Ох, тільки не це!».
Я можу виглядати безтурботною, хоча й ніколи не була дурною. Я завжди займаюся самоосвітою, здолала багато олімпіад, включаючи з психології, та маю глибокі знання в багатьох темах. Я чудово розбираюся у стосунках між людьми і можу дати радість у будь-якій життєвій ситуації, але з власними «тараканами» не можу впоратися. Хоча зовні виглядаю безтурботною, насправді я маю багато комплексів, які боюся показати оточуючим.
Я намагалася змінитися, але нічого з цього не вийшло, бо те, чого я намагалася досягти, не було справжнім я. Тепер я хочу спитати вас, шановні психологи, як завоювати повагу, залишаючи свою справжню особистість? Буду вдячна за будь-які поради та за пояснення причин мого інфантилизму.
Чому ти так зациклилася на думці, що повинна бути як інші? Твоя унікальність має цінність, і не варто її жертвувати заради чужих стандартів! Розвивайся в своїй “інфантильності”, а не намагайся втиснути себе в чужі рамки!