Хочу розповісти вам про одну загадкову квартиру та про життєві долі людей, які в різний час там проживали. Усі події, описані в цій історії, сталися насправді.
Моя тітка жила в іншому місті, і їй дуже хотілося, щоб вона з сестрою жили поруч. Це бажання спонукало її продати свою квартиру та переїхати до нашого міста. Чоловік тітки був проти цього переїзду, проте всього за кілька місяців до продажу квартири він трагічно загинув у своєму під’їзді. Офіційна версія звучала так: він споткнувся і вдарився потилицею об сходи. Але фактично деякі сусіди бачили, як його штовхнув п’яний сусід. Тітка дуже переживала через цю трагедію, але це лише додало їй впевненості для переїзду.
У нашому місті вона придбала практично таку ж квартиру за смішні гроші. Проте, одне питання її турбувало: за кілька років у цій квартирі змінилося близько шести власників.
Через кілька років тітка, на жаль, померла від інсульту. За місяць до її смерті від інсульту померла її сусідка, а ще за короткий час тітки не стало; і невдовзі пішла з життя ще одна сусідка.
Пройшов рік, і я, ставши студентом, захотів жити окремо від батьків. Це незаселена квартира стала відмінною альтернативою. Я почав обживати нове місце: прибрав стару меблі, очистив все від пилу, зробив дрібний ремонт, оскільки на великий ремонт не вистачало коштів.
Проводка була стара, а люстри ще радянські, тому я вирішив зробити яскраве освітлення в кімнаті. Але тут мене спіткала невдача: будь-яка лампочка світла давала однаково, як на 40, так і на 90 Вт. У кімнаті завжди панували напівтемрява, і періодично світло саме по собі вимикалося. Після декількох спроб поміняти старі вимикачі на нові, я зневірився, адже це не дало результату. Навіть нові світильники, які мені змусили поміняти по гарантії, не підвищили яскравість освітлення у кімнаті.
Якось раз, ми з друзями дивилися футбол, і раптом почули дуже сильний стук у залізні двері. Я з друзями вирішив вийти в коридор перевірити, хто наважився нас потурбувати, але на площадці нікого не було.
Так я жив з дивними звичками цієї квартири протягом кількох років. І ось, у 2010 році, я закінчив університет і одружився. Спочатку все складалося чудово: хороша робота, гарна дружина, трохи заощаджень на рахунку. Але щойно я приходив додому, відчував на собі якийсь тягар, мене мучили головні болі, накопичувалась агресія. По ночах нас постійно турбували звуки, шуми, стуки, гук посуду.
Одного разу, коли моя дружина готувала на кухні, я почув її жахливий крик. Виявилося, що все це час у неї було відчуття, що за спиною хтось стоїть, і оглянувшись, вона побачила худу жінку в лахмітті.
З часом ситуація лише загострювалася: лампочки почали постійно перегоряти, автоматичні вимикачі викидало, побутова техніка відмовлялася працювати. Кожного разу мені ставало все важче повертатися додому, я хотів з’їхати, але дружина не погоджувалася. Виникали постійні суперечки, мої вмовляння не спрацьовували, адже жити на орендованій квартирі вона не хотіла, а продавати цю за ціну нижчу ринкової їй не підходило. Як підсумок — розлучення. Після цього я практично відразу з’їхав.
У цьому році у злощасну квартиру переїхала моя племінниця, але через два місяці вона повернулася до батьків.
Здається, ця квартира має занадто багатий «класичний» досвід, який здатен негативно вплинути на наступних мешканців. Рекомендується ретельно задуматися перед переїздом до такого «вартового» місця.
Ця квартира явно несе в собі страшні спогади та енергію, яка може негативно вплинути на нових мешканців. Чому ніхто не звертає уваги на численні трагедії, що сталися тут? Це ж тривожний сигнал!