Щодня я прокидаюсь з думкою про роботу. Відпочинок став для мене розкішшю, про яку я можу тільки мріяти. Коли я жила з батьками, я завжди з нетерпінням чекала канікул або вихідних. Але тепер, будучи заміжньою і живучи зі свекрухою, я не лише не можу відпочити на вихідних, але й не встигаю виконати всі справи, які запланувала. Прибирання, приготування їжі на тиждень, прання, заняття з донькою, яка вже пішла до першого класу — все це лягає на мої плечі.
Мій чоловік часто працює і в суботу, а допомагати мені не вважає необхідним. У його родині традиційно розподіляли обов’язки: чоловіча частина завжди виконувала лише «чоловічу» роботу. Свекруха також заявила мені, що тепер я маю вести домашнє господарство сама. Вона на пенсії і може забрати доньку зі школи, але решту роботи я виконую сама.
З початком дачного сезону я разом зі свекрухою займаюся посадкою помідорів і городом. Мій чоловік у цей час відправляється на рибалку. І до його повернення я маю приготувати обід, адже він не звик чекати. Я люблю працювати на землі, але ж не цілий день! Після цього ще й потрібно займатись консервацією, і повертаючись з дачі, я не відчуваю задоволення, а тільки досаду. І так кожні вихідні — все це негативно позначається на моєму здоров’ї.
На роботі, слухаючи розповіді колег про те, як вони відпочивали на вихідних, спали довше, ходили в кафе з дітьми або просто дивились телевізор, я просто мовчу. Не можу зрозуміти, як їм вдається встигати все: і відпочити, і зробити свої справи?
Можливо, у них прийнято вирішувати всі питання спільно, або ж вони вміють планувати свій час, а я – ні. Але я не знаю, як цьому навчитися і чим все виправити. Іноді мені хочеться просто втекти до батьків, але вони живуть у іншому місті. Тому зараз я продовжую тягнути всі обов’язки домашнього господарства на собі, побоюючись не встигнути і знову повернутися на роботу втомленою після вихідних.