Чому батьки маленьких дітей вважають, що їм усе повинні?

Ця історія розкриває поведінку матерів з маленькими дітьми під час подорожей у поїздах.

Я активно мандрую потягами і починаю помічати, що від безвідповідальних матерів з малюками стає важко терпіти. Останній випадок, за який мені стало соромно, майже на межі фантастики. У моєму купе опинилася мама з дитиною, якій лише приблизно рік. Наприкінці, зайшовши, мати одразу ж заявила мені, що зараз почнеться годування груддю, і я повинна покинути купе на близько 30 хвилин, а потім тихенько сидіти, доки малюк не засне. Гаразд, я не проти трохи тихо посидіти, але 30 хвилин у тамбурі я не збираюся простоювати. Я пояснила, що не хочу бути свідком годування, і, розстеливши покривало, почала читати.

Та тут мені подзвонили, і мати на мене гнівно зиркнула, мовляв, вона ж просила тиші! Я продовжила розмову, і коли мама завершила годувати, я сказала, що говорила абсолютно несильно, і час наразі не пізній, тому не розумію її претензій. Вона ж відповіла мені, що малюк відволікається, а я заважаю. Я запитала, чому я повинна підлаштовуватися під режим дитини. Маля справжній малюк, яке, як і всі діти, дуже допитливе, із цікавістю запитувало про мій планшет, телефон, а також термокружку.

Я не проти усміхнутися малюкові та поговорити, але весь шлях розважати хлопчика я не бажала. Я завжди ставлюся нейтрально до діток, тому, після кількох компліментів, одягла навушники і знову повернулася до книги. Але мама вирішила, що малюкові можна стрибати по моїй полиці, чіпати стіл і, на додачу, мене та мої речі. Я попросила її зупинитися і сказала, що втомилася. Мати образилася, проте забрала дитину.

Я вирішила заварити чай і пішла до туалету. Повернувшись, отримала несподіванку — термокружка перевернулася, і дитина отримала опік. Мама й сама почала кричати, і зрештою, дитина теж плакала, а у них не було аптечки! Як взагалі можна віддати дитині чуже, і що це за неймовірна спритність — відкривати чужі речі? Куди вона дивилася? Чому це я повинна нести відповідальність за її безвідповідальність?

Мені сказали, що я не мала залишати кип’яток на столі, якщо в купе маленька дитина. Слава Богу, що в моїй аптечці виявився бепантен і бинт. Мама обробила ніжку малюка, а з сусіднього купе з’явився сироп Нурофен. Я не змогла стримати себе і запитала, як дитина змогла дістати кружку? Мама пояснила, що вони йшли дивитися, якої чашечки у тітки, і малюк схопив термокружку, помітно, я нещільно закрила кришку, і кип’яток вилетів на ніжку. Ось тут у мене виникає питання: чому, прокравшись та накоївши шкоди, я все ще вважаюся винною?