Наше спільне життя тривало три роки, і за цей час я дізналась про свого партнера багато – йому 32 роки, він не виглядає слабким, навпаки, займається спортом, а до того ж весь час інвестував у фізичну підготовку, займаючись таким, як карате.
Але все змінилося рік тому, коли сталася конфліктна ситуація за участі моєї матері та двох агресивно налаштованих людей, які були під великою дозою алкоголю. Цей конфлікт виник на наших очах, і, що мене найбільше вразило, мій чоловік просто зник. Я не могла зрозуміти, куди він подівся і чому не намагався захистити свою кохану і її родину. В результаті, оскільки ситуація виходила з-під контролю, мені довелося самостійно заспокоювати дебоширів.
Я змусила себе не звертати на це особливої уваги, вважаючи, що це якась випадковість або жахлива несподіванка. Проте, через рік ми знову опинилися в схожій ситуації, коли він зіткнувся з двома гопниками, які вкрали його телефон та гаманець. Замість того, щоб принаймні спробувати себе захистити або відстояти свої права, він вирішив втекти! Як таке можливо? Мене охопили думки: якщо на мене колись нападу, чи вирішить він втекти й залишити мене саму? Чи можу я довіряти такому чоловікові?
Ці питання переслідують мене, і я все частіше замислююсь, чи можу я жити з людиною, яка боїться навіть задати питання на кшталт “Що сталося?”, коли за її спиною йде конфлікт. Боягузтво – це не лише про фізичну сміливість або відсутність фізичної сили, це стосується і чутливості, готовності підтримати в складні часи. Я бланшую у невизначеності й незадоволенні і відчуваю, що мені потрібно знайти відповіді на ці складні питання.
Як можна бути таким безхарактерним? Якщо твій партнер втікає в критичних ситуаціях, то це справжнісінький прояв слабкості! Кого він захистить, якщо не тебе? З таким “чоловіком” майбутнє виглядає дуже невизначено.