Зависть – це почуття, яке, здається, ніколи не йде з нашого життя. З самого дитинства я знала, що це негативне емоційне переживання абсолютно непотрібне. Однак, щоразу, коли я поглядала на інших, серце сповзало в глибини зневіри та недооцінки. Мої 24 роки пройшли під знаком постійної порівняння з іншими, і я зрозуміла, що поглинена його крилами, не можу знайти спокою. Справжня зависть у мене розпочалася ще у школі. Вона підкреслювалася не простими дрібницями, такими як вдала купівля або стильний телефон, а глибокою вчиненістю інших. Я вважала, що відчуваю зависть по повній програмі: всередині мене наростала таємна обурена пристрасть до детального вивчення
Продовжити читання