Мій шлюб складно назвати щасливим, проте я знайшла спосіб бачити позитив навіть у дрібницях. Спостерігаючи за подругами та їхніми сім’ями, я не можу не відчути невелику заздрість: у них все так добре. Конфлікти трапляються у всіх, але їхні чоловіки шукають компроміси, активно допомагають у вихованні дітей та веденні дому. На жаль, мій чоловік Ігор не був таким. Я не можу сказати, що не любила його; скоріше, я була байдужа. Вік підганяв, і я не хотіла залишитися на самоті до тридцяти. В двадцять сім років уже пора думати про дітей, адже час не стоїть на місці. Ми якийсь час зустрічались, і
Продовжити читання